Аналізувати ГОГОЛЬFEST – важко. Надто множинне явище (візуальна, театральна, музична, літературна і кінопрограми). Поставити ярлик «подобається/не подобається» – легко і не правильно (для такого множинного явища відповідно). Найперше варто відзначити Троїцького і команду за майже кіношний подвиг – не здатись, не опустити руки: коли в тебе за два місяці до фестивалю забрали його локацію, – переграти все на новому місті. Переграти вдало. Простір Кіностудії відрізняється від Арсеналу, як райони в яких вони розміщені: благість Дніпрових схилів змінилась ніби робочим шумом кіноплощадки з постановкою масових сцен студії Довженка. Цитадель совєтского кіно відкрила свої двері, погодьтесь, більшість відвідувачів фесту можливо ніколи на студію і не потрапили б.

 

Найперше, що кидається в очі глядачам, – візуальна програма, не всі доходять до подій, вистав, концертів. В оній було багато свіжих імен, проектів. Зубрів залишили на лаврах. Нарешті. І хай воно, свіже, – строкате, недовершене, подекуди сумнівної якости – але це зріз того, що є. Фестиваль – не симпозіум, покликаний дати відповіді на питання критеріїв якості в мистецтві. Це ярмарок-ширварок, місце знайомств, бульйон-гумос для майбутнього. А майбутнє у цього проекту є. Доведено в 2010 році.

Нижче – відеосалат яскравих подій.

 

Відкриття фестивалю ГОГОЛЬFEST на Майдані незалежності в Києві спільним перформенсом Multiverse іспанського театру La Fura dels Baus (Барселона, Іспанія) та театру «Дах». Можна привітати Троїцького з виходом на центральну площу. Щиро. Вони того варті.

 

 

 

Про візуальну програму сподіваюсь напишуть професійні критики, але загальну атмосферу можна проілюструвати роликом з арт сквоту:

 

Театральна програма: здається до нас приїхав екстракт з РФ. Хіпхопера «Копы в огне», Центр драматургії і режисури Казанцева і ТЕАТР.DOC тішили добротними мюзиклом та новою драмою (кожен у своєму жані відповідно).

 

Італійська формація Kataklo представляла танцювальну нарізку, подекуди схожу на шоу бізові підтанцьовки, а публіка чекала актуального танцю і контактних імпровізацій..

 

 

Чекали цього і від Київ модерн-балету вцілому, але постановка «Квартет-а-тет» розпалась на менш і більш вдалі шматки, ілюструємо останні:

 

Музична програма: містила два откровення.

 

Глибинне – «Діти видри» (опера В. Мартинова для ансамблю Huun-Huur-Tu, камерного оркестру Opus Posth та хору, на В. Хлєбникова) і актуальне – живий тріп хоп Tricky. Порівнювати не варто, але стає зрозуміло, що шамани із Туви та Брістоля в трансі бачать одне й те саме))